Щороку, напередодні Дня Хрещення Русі, уніати старанно підкреслюють, що це Свято має до них безпосереднє відношення. І хоча саме поняття Унії з’явилося тільки в XVI столітті, греко-католики вперто підтримують видимість причетності до цієї світлої Події, породжуючи численні міфи для своїх довірливих послідовників.
Наприклад, міф про “апостола” Яцека, який був відправлений до Києва за наказом папи Григорія IX, щоб “являти торжество католицької віри”. Адже католики щиро упевнені в тому, що йому це вдалося! Щиро вірять в те, що ця людина хрестила князів, “повертаючи їх в лоно істинної церкви”, засновувала в Київській Русі монастирі. Втім, питання про те, як Яцек, що жив на початку XIII століття, заснував обителі, найстаріша з яких датується XIV століттям, залишається відкритим. Але хіба греко-католики зважають на подібні дрібниці?
Католики більше думають про Велике і Високе. Особливо, у перервах між політичними інтригами: ще декілька сотень років назад папи в Римі були не стільки духовними лідерами, скільки адміністраторами, які очолювали Папську область і прагнули, в першу чергу, примножити свої доходи.
І католикам безперечно вдалося досягти успіху на західних землях, проте, сам час вимагає від них розширення і руху на схід – вже довгі роки вони намагаються перетворити Українську греко-католицьку церкву з деякої локальної спільноти відступників в реальну силу, здатну протистояти Православній церкві України. І саме тому зараз вони так оспівують “Церкви Володимирового Хрещення”, ставлять князеві пам’ятники. Усе це – лише претензія на те, що князь Володимир, хоч і прийняв хрещення від Візантії, нібито причетний і до католицького світу внаслідок того, що Церква в той момент була формально неподіленою.
Але ще Святий Патріарх Фотій (858-867, 877-886) – найосвіченіша людина того часу, коли прийняв хрещення князь Аскольд, – вже чинив енергійний опір папізму.
За часів княгині Ольги, в 961-962 роках, Київську Русь відвідала місія папських проповідників – перша й остання. Закінчилася вона безуспішно. Глава місії єпископ Адальберт ледве врятувався, багато його соратників було убито. І Володимир Хреститель добре знав, що після знайомства з латинством його предки не прийняли цього вчення.
До 988 року католицизм в основному сформувався як відмінне від Православ’я вчення і навіть встиг вписати ганебні сторінки в свою історію. Тому те, що святий князь прийняв хрещення саме від Константинополя, а не від Риму – багато про що говорить.
Втім, скоріше за все, князь Володимир не прийняв латинство не так через теологічні відмінності, і навіть не через претензії папства на світську владу або неможливість молитися живою національною мовою. Такий вибір він зробив тому, що в X столітті папським престолом керували… нечестиві жінки! А сам цей історичний період в житті Ватикану відомий як “порнократія” – правління блудниць – час, коли людина, яка повинна була зайняти святий престол “призначалась” розбещеними жінками з багатого і впливового роду. І нехай це божевілля в Римі закінчилося трохи раніше за прийняття християнства Володимиром, святий князь розумів, що не може довірити долю своєї держави “святійшим отцям”, які отримують владу від блудниць.
Що стосується власне УГКЦ, на догоду католицькій владі Речі Посполитої її творці – Іпатій (Потій) та Кирило (Терлецький) підписали 23 грудня 1595 р. в Римі акт зречення Православ’я і поцілували на знак покірності черевик папи Климента VIII. Метою Брестської унії було не відновлення єдності між вірянами західного і східного обрядів, а швидка латинізація і спольщення останніх. Захищаючи свій “проект” перед поляками, Іпатій запевняв їх, що унія – необхідна тимчасова поступка, яка допоможе перетворити візантійський обряд українців – “холопську віру”, на правильну “панську віру”. А щоб довести це – використовував найжорстокіші заходи для боротьби із залишками православ’я.
Отже, чи мають вони, греко-католики, право говорити нам, православним про Єдину Помісну “Церкву Володимирового Хрещення”? Чи можуть зрадники, що пішли від православ’я, але не були прийняті як рівні католиками (не даремно ж Ватикан відмовив в створенні греко-католицького патріархату та вивів з підпорядкування УГКЦ єпархію Перемишля), говорити про свою велику роль в спасінні українців? Здається, відповідь очевидна…
І вже тим більше не можуть уніати, що принижували український народ перед католицькою владою Речі Посполитої, вважатися державотворчою конфесією!
Be First to Comment