Press "Enter" to skip to content

У ГПУ працює четверо прокурорів, які упекли Луценка до тюрми

У 2012 році захист Юрія Луценка виграв у Європейському суді з прав людини позов щодо протиправних дій чотирьох прокурорів, які сьогодні є його підлеглими

Одразу четверо прокурорів, які представляли в судах обвинувачення проти Юрія Луценка у 2010-2013 роках, сьогодні працює в Генеральній прокуратурі України. Іще один працює в прокуратурі м. Києва і торік пройшов у фінал конкурсу на посаду голови Державного бюро розслідувань, пише Політик з посиланням на Главком. Про це йдеться у розслідуванні Данила Мокрика для програми «Наші Гроші з Денисом Бігусом».

Під час судового процесу над Юрієм Луценком у 2010-2013 роках нинішній Генпрокурор називав прокурорів, які вели проти нього обвинувачення, «дебілами», а самі кримінальні справи – «сфальсифікованими». Виходячи з його слів, у діях прокурорів були ознаки злочину. Однак деякі з них не лише не звільнені, а після Революції Гідності навіть пішли в органах прокуратури на підвищення.

Наприклад, Іван Бабенко, тодішній прокурор у першій інстанції, якого Юрій Луценко називав «приищем», а його дружина Ірина Луценко – «брехуном», нині працює заступником начальника управління Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ.

1_36

Іван Бабенко, заступник начальника управління Департаменту спеціальних розслідувань ГПУ.

На запитання журналістів, чи він досі вважає Юрія Луценка злочинцем, Іван Бабенко відповів: «Не вважаю. Особу винною у вчиненні злочину може вважати тільки суд. Я брав участь тільки у двох підготовчих засіданнях».

2_29

Євген Зінченко, прокурор Головного слідчого управління ГПУ.

Євген Зінченко, який представляв обвинувачення у судах першої та другої інстанцій і якого Юрій Луценко у той час називав “дебілом”, також працює в ГПУ – прокурором Головного слідчого управління.

На запитання, чи він бачився і обговорював з Юрієм Луценком тодішню справу після того, як його призначили Генеральним прокурором, Євген Зінченко відповів: «Навіщо мені з ним бачитися… Може, і бачився, не пам’ятаю. І навіщо мені з ним обговорювати якісь (пов’язані із тією судовою справою – ред.) ситуації?»

3_14

Віктор Клименко, начальник відділу прокуратури м. Києва.

Ще один прокурор, який представляв обвинувачення у судах першої та другої інстанцій, Віктор Клименко, торік увійшов до числа 19 фіналістів конкурсу на посаду голови Державного бюро розслідувань. Однак у відповідь на запитання щодо справи Луценка він порадив журналістам звернутися до прес-служби прокуратури м. Києва, в якій зараз працює начальником відділу.

«Я втомився, я хочу йти додому. Дякую вам за вашу увагу, за ваш час, який ви відірвали від вашої сім’ї. Я хочу до своєї. Досить пізно. Дякую, на все добре», – сказав він.

В одному із судових засідань у серпні 2011 року Юрій Луценко назвав Віктора Клименка «очкастим дебілом».

4_14

Валерій Казнадзей, прокурор відділу охорони державної таємниці ГПУ.

У Вищому спеціалізованому суді проти Юрія Луценка виступали прокурори Валерій Казнадзей і Микола Курапов. Перший сказав журналістам, що не має бажання обговорювати тодішню справу.

«Вам немає чим зайнятися? Я – не фальсифікував. Я не хочу це обговорювати – ні з ким. Розмову закінчено», – сказав він.

Врешті, Микола Курапов повністю відмовився від будь-якого коментаря. Він також пішов після Революції Гідності на підвищення і тепер працює заступником начальника Департаменту ГПУ.

5_07

Поставити запитання самому Юрію Луценку щодо роботи у нього в Генеральній прокуратурі підлеглих, які називали його у 2010-2013 роках злочинцем, і яких у відповідь називав злочинцями він, журналістам вдалося лише дуже коротко – після засідання регламентного комітету Верховного Ради щодо Надії Савченко.

«Їхній злочин – не встановлено. Це (чи є вони злочинцями – ред.) може сказати тільки суд», – сказав Генпрокурор. Після цієї репліки охорона відтіснила журналістів від Луценка.

А тим часом у 2012 році захист Юрія Луценка виграв у Європейському суді з прав людини позов щодо протиправних дій згаданих вище прокурорів. Тоді держава Україна відшкодувала Луценку 15 тисяч євро.

Ці кошти виплатили з державного бюджету. Українське законодавство передбачає можливість зворотного (регресного) стягнення такого відшкодування безпосередньо з винних у порушенні осіб. У даному випадку таке стягнення стосувалося б і прокурорів, на порушення яких звернув увагу ЄСПЛ. Однак для їхня вина має бути встановлена в українському суді..

Відповідного судового рішення в Україні так і не було. Тому 15 тисяч євро відшкодували платники податків.

Be First to Comment

Залишити відповідь