Українські учені, зокрема й Борис Патон, були проти спорудження Чорнобильської АЕС. Свою позицію вони аргументували не лише її надмірною близькістю до багатомільйонного Києва, а й науково-технічними чинниками.
Співробітники КДБ теж доповідали вищому партійному керівництву України про грубі порушення, закладені під час її будівництва, здатні, на їхню думку, призвести в майбутньому до непередбачуваних наслідків. Але ні тих, ні тих «не чули»…
Новину Політик передає посилаючись на День.
«МАСШТАБИ АВАРІЇ УТОЧНЮЮТЬСЯ…»
За колишнього СРСР усі «доленосні рішення партії й радянського народу» ухвалювалися в Москві. Зокрема й при спорудженні на теренах союзних республік небезпечних техногенних об’єктів. Зазвичай навіть не зважали на думки знаних учених. Будівництво неподалік провінційного Чорнобиля атомної електростанції не стало винятком: у Білокам’яній проігнорували навіть думку всесвітньовідомого ученого, президента Академії наук Української РСР Бориса Патона, який був категорично проти спорудження цього атомного монстра: при ухваленні остаточного рішення до уваги були взяті запевнення тодішнього президента академії наук СРСР Александрова, який стверджував, що «реактори, які плануємо встановити на Чорнобильській АЕС настільки безпечні, що їх можна встановлювати на Червоній площі»!.. Утім, ігнорувалася думка не лише українських учених, а й представників могутнього КДБ.
«Якщо говорити про весь процес будівництва Чорнобильської атомної станції і його оперативне супроводження КДБ Української РСР, то в нашому архіві зберігаються десятки документів, які проливають світло на весь цей процес, — розповідає директор Державного галузевого архіву СБУ Андрій Когут. — Це, зокрема, доповідні, інформаційні записки, різні довідки, складені співробітниками Комітету під грифом «таємно», «цілком таємно». За часів колишнього СРСР доступ до них мало обмежене коло людей, а сьогодні з їх змістом може ознайомитися будь-хто бажаючий».

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Ось що доповідали чекісти у вересні 1971-го: «У Київській області… в селі Копачі споруджується перша в УРСР Чорнобильська АЕС. Питання відбору, розстановки і навчання будівельно-монтажного і експлуатаційного персоналу Чорнобильської АЕС слід проводити більш ретельно, ніж на звичайних електростанціях, адже наслідки недбалого та зловмисного ставлення персоналу АЕС можуть призвести до важчих і небезпечніших для оточення результатів», про виявлення «систематичних порушень технології провадження будівельно-монтажних робіт, «загрози зриву запуску 1-го енергоблоку АЕС».
А ось що доповідав своєму керівництву капітан Клочко: «За повідомленнями резидента «Сергія» та агента «Дроздова» на будівництві порушуються правила пожежної безпеки. Так, у вересні та жовтні виникали пожежі у вентиляційній шахті блока №2 головного корпусу і в машинному залі. Досі не обладнано охоронною пожежною сигналізацією основні склади».
Таких порушень, мабуть, було багато, бо для доповіді сумлінному оперу знадобилось аж сім аркушів паперу!..
Гортаючи пожовклі від часу документи, читаємо: «Гамма-просвічуванням на трубах були виявлені раковини і тріщини, в результаті труби виявилися непридатними для експлуатації і мали бути відправлені заводу для усунення браку в заводських умовах… Усі труби з порушеннями правил після ремонту прийняті під монтаж».
«Бучанський цегляний завод систематично постачає на будівництво низької якості облицювальну плитку та цеглу. В квітні 1976 року внаслідок порушення технології бетонування бака для рідких відходів місткістю 5 тисяч кубічних метрів і через недбалість прораба сталеве облицювання бака було деформоване. В результаті… міг статися витік радіоактивних відходів і забруднення навколишнього середовища».
Уже коли запрацював 1-й енергоблок станції, тобто в січні 1979-го, «на окремих ділянках будівництва 2-го енергоблоку… зафіксовано факти відходу від проектів і порушення технології ведення будівельно-монтажних робіт, що може призвести до аварій та нещасних випадків». Як у воду дивився автор доповідної записки: за місяць, у лютому, сталася аварійна зупинка 1-го реактора.